довгоязикий

довгоязи́кий

-а, -е.

1》 У якого довгий язик.

2》 перен. Язикатий (у 1 знач.).

3》 перен. Який не може зберігати таємницю.

Значення в інших словниках

1. довгоязикий — довгоязи́кий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. довгоязикий — ДОВГОЯЗИ́КИЙ, а, е. 1. З довгим язиком. Довгоязикі крилани п'ють квітковий нектар і їдять пилок (з наук.-попул. літ.). 2. перен., розм. Балакливий, язикатий (у 1 знач.). – Гадаєш, він такий довгоязикий, як...  Словник української мови у 20 томах
3. довгоязикий — див. балакучий  Словник синонімів Вусика