Значення в інших словниках
-
довжник —
Довжни́к. 1. Позичальник, боржник. Члени мають з каси в разі, як потребують пожички, такі вигоди: не пишуть векслів, ані не мусять іти до нотара і позволяти интабулювати довг на своїм господарстві...
Українська літературна мова на Буковині
-
довжник —
-а, ч., діал. Боржник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
довжник —
Боржник
Словник чужослів Павло Штепа
-
довжник —
Від лихого довжника і полова гроші. Від лихого довжника береться, що мож, бо інакше і того не дасть. Лихий довжник журиться, якби то взяти, а хто інший хай журиться, аби віддати. Життєве спостереження.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
довжник —
БОРЖНИ́К (той, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь), ДЕБІТО́Р бухг., ДОВЖНИ́К діал. Созоненко загримав залізом, відчинив хвіртку, і на подвір'я боком, боком, боячись зачепити його, обережно втиснувся споконвічний боржник Василенко (М.
Словник синонімів української мови
-
довжник —
ДОВЖНИ́К, а́, ч., діал. Боржник. — Я й моя мати — довжники ваші, моя пані, — говорив я далі (Коб., III, 1956, 143).
Словник української мови в 11 томах
-
довжник —
Довжник, -ка м. 1) Должникъ. Єв. Л. VII. 41. Довжник весело бере, а смутно віддає. Ном. № 10623. 2) раст. Euphrasia officinalis. Лв. 98.
Словник української мови Грінченка