довжник
Довжник, -ка
м.
1) Должникъ. Єв. Л. VII. 41. Довжник весело бере, а смутно віддає. Ном. № 10623.
2) раст. Euphrasia officinalis. Лв. 98.
Словник української мови ГрінченкаДовжник, -ка
м.
1) Должникъ. Єв. Л. VII. 41. Довжник весело бере, а смутно віддає. Ном. № 10623.
2) раст. Euphrasia officinalis. Лв. 98.
Словник української мови Грінченка