Орфографічний словник української мови

доводитися

дово́дитися 1

дієслово недоконаного виду

бути необхідним

безос.

дово́дитися 2

дієслово недоконаного виду

про спорідненість

доводи́тися

дієслово доконаного виду

водячи, зазнати неприємностей

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. доводитися — I [доводиетиес'а] -оджус'а, -диес':а, -диец':а, -д'ац':а; нак. -одз'с'а, -од'теис'а, недок. (бути спорідненим) II [доводитиес'а] -воуджус'а, -одиес':а, -одиец':а, -од'ац':а; нак. -дис'а, -воуд'іц':а, док. (водячи, зазнати неприємностей)  Орфоепічний словник української мови
  2. доводитися — I -иться, недок., довестися, -едеться, док., безос. Бути необхідним, неминучим у зв'язку з певними обставинами. || Мати можливість. II -джуся, -дишся, недок. 1》 ким. Бути комусь ким-небудь (про спорідненість, свояцтво). 2》 Пас. до доводити 1-4), 6).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доводитися — I. ДОВО́ДИТИСЯ (бути необхідним, неминучим або можливим у зв'язку з певними обставинами), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ПРИВО́ДИТИСЯ частіше док., ВИПАДА́ТИ, ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ розм., ПРИХО́ДИТИ розм. рідше, УПАДА́ТИСЯ (ВПАДА́ТИСЯ) розм. рідше. — Док.  Словник синонімів української мови
  4. доводитися — ДОВО́ДИТИСЯ¹, иться, недок., ДОВЕСТИ́СЯ, еде́ться, док., безос. Бути необхідним, неминучим у зв’язку з певними обставинами. Часом їй доводилось продиратися через таку гущину, що вона ледве пролазила (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах