доводитися

ДОВО́ДИТИСЯ¹, иться, недок., ДОВЕСТИ́СЯ, еде́ться, док., безос. Бути необхідним, неминучим у зв’язку з певними обставинами.

Часом їй доводилось продиратися через таку гущину, що вона ледве пролазила (Коцюб., І, 1955, 361);

Доводилось і через болота брести, і в лісах ховатися, і днювати біля кіп та стогів — всього попробували (Шиян, Партиз. край, 1946, 28);

Фашист думав панувати — довелось йому сконати (Укр.. присл.., 1955, 422);

На батьківській садибі ніде другу хату ставити, доведеться в Рокитному (Головко, II, 1957, 517);

// Мати можливість.

Доводилось вам коли-небудь польову кашу їсти? (Мирний, IV, 1955, 320);

Коли доводиться в краях твоїх [на землі донецькій] бувати, од щастя плачу я, і плачу, і сміюсь… (Сос., Так ніхто.., 1960, 33);

Якось Шурі довелося побачити вперше легендарні «катюші» (Гончар, І, 1954, 163).

ДОВО́ДИТИСЯ², джуся, дишся, недок.

1. ким. Бути комусь ким-небудь (про спорідненість, свояцтво).

— Ви не доводитесь родичем цим двом Посмітюхам? — спитав суддя (Н.-Лев., II, 1956, 253);

— Учора оце в Полтаві поховали одного машиніста. Ще кумом мені доводився (Головко, II, 1957, 458);

Дехто навіть думав, що Богучари доводяться Андрієві далекими родичами (Кучер, Чорноморці, 1956, 93).

2. Пас. до дово́дити 1-4, 6.

ДОВО́ДИТИСЯ, оджу́ся, о́дишся, док., розм. Водячи кого-небудь, зазнати чогось небажаного, неприємного.

— Це ж наша Палазя розгубила свою череду десь по Києві. Водила, водила, поки доводилась (Н.-Лев., II, 1956, 336).

Значення в інших словниках

1. доводитися — дово́дитися 1 дієслово недоконаного виду бути необхідним безос. дово́дитися 2 дієслово недоконаного виду про спорідненість доводи́тися дієслово доконаного виду водячи, зазнати неприємностей  Орфографічний словник української мови
2. доводитися — I [доводиетиес'а] -оджус'а, -диес':а, -диец':а, -д'ац':а; нак. -одз'с'а, -од'теис'а, недок. (бути спорідненим) II [доводитиес'а] -воуджус'а, -одиес':а, -одиец':а, -од'ац':а; нак. -дис'а, -воуд'іц':а, док. (водячи, зазнати неприємностей)  Орфоепічний словник української мови
3. доводитися — I -иться, недок., довестися, -едеться, док., безос. Бути необхідним, неминучим у зв'язку з певними обставинами. || Мати можливість. II -джуся, -дишся, недок. 1》 ким. Бути комусь ким-небудь (про спорідненість, свояцтво). 2》 Пас. до доводити 1-4), 6).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. доводитися — I. ДОВО́ДИТИСЯ (бути необхідним, неминучим або можливим у зв'язку з певними обставинами), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ПРИВО́ДИТИСЯ частіше док., ВИПАДА́ТИ, ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ розм., ПРИХО́ДИТИ розм. рідше, УПАДА́ТИСЯ (ВПАДА́ТИСЯ) розм. рідше. — Док.  Словник синонімів української мови