доводитися
дово́дитися
I -иться, недок., довестися, -едеться, док., безос.
Бути необхідним, неминучим у зв'язку з певними обставинами.
|| Мати можливість.
II -джуся, -дишся, недок.
1》 ким. Бути комусь ким-небудь (про спорідненість, свояцтво).
2》 Пас. до доводити 1-4), 6).
Великий тлумачний словник сучасної української мови