докінчити

докінчи́ти

дієслово доконаного виду

Значення в інших словниках

1. докінчити — див. докінчувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. докінчити — ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок.  Словник синонімів української мови
3. докінчити — Докінчи́ти, -кінчу́, -кі́нчиш, -кі́нчать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. докінчити — ДОКІНЧИ́ТИ див. докі́нчувати.  Словник української мови в 11 томах
5. докінчити — Докінчити см. докінчувати.  Словник української мови Грінченка