Значення в інших словниках
-
докінчити —
докінчи́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
докінчити —
див. докінчувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
докінчити —
ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок.
Словник синонімів української мови
-
докінчити —
Докінчи́ти, -кінчу́, -кі́нчиш, -кі́нчать
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
докінчити —
ДОКІНЧИ́ТИ див. докі́нчувати.
Словник української мови в 11 томах