докінчати

Докінча́ти, -ча́ю, -єш

гл. = докінчити. Чи мені по тобі сумом сумувати, чи твою роботу взяти докінчати? Докінчаю, брате, не загину марне! К. Досв. 137. А докінчав Бог дня сьомого діло своє, що зробив. Св. П. 1 кн. М. II. 2.

Значення в інших словниках

1. докінчати — -аю, -аєш, недок., перех. Те саме, що докінчувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. докінчати — див. доробляти  Словник синонімів Вусика