докірливо —
[доук’ірлиево] присл.
Орфоепічний словник української мови
докірливо —
Присл. до докірливий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
докірливо —
ДОКІ́РЛИВО. Присл. до докі́рливий. — А бач, украв, та не вмів сховати, — сказав докірливо Балабуха (Н.-Лев., III, 1956, 27); Учитель докірливо похитав головою (Ю. Янов., II, 1954, 117).
Словник української мови в 11 томах
докірливо —
Докірливо нар. Укоризненно.
Словник української мови Грінченка