докірливо

ДОКІ́РЛИВО. Присл. до докі́рливий.

— А бач, украв, та не вмів сховати, — сказав докірливо Балабуха (Н.-Лев., III, 1956, 27);

Учитель докірливо похитав головою (Ю. Янов., II, 1954, 117).

Значення в інших словниках

1. докірливо — докі́рливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. докірливо — [доук’ірлиево] присл.  Орфоепічний словник української мови
3. докірливо — Присл. до докірливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. докірливо — Докірливо нар. Укоризненно.  Словник української мови Грінченка