докірливий
ДОКІ́РЛИВИЙ, а, е. Який виражає докір; сповнений або пройнятий докором.
Досі ущиплива та докірлива розмова стихла (Мирний, III, 1954, 28);
Він не почув докірливого слова од матері (Автом., Так народж. зорі, 1960, 292);
Син мовчки витримав колючий, докірливий батьків погляд (Гончар, Таврія.., 1957, 303).
Словник української мови (СУМ-11)