1. Словник української мови в 11 томах

докірливий

ДОКІ́РЛИВИЙ, а, е. Який виражає докір; сповнений або пройнятий докором.

Досі ущиплива та докірлива розмова стихла (Мирний, III, 1954, 28);

Він не почув докірливого слова од матері (Автом., Так народж. зорі, 1960, 292);

Син мовчки витримав колючий, докірливий батьків погляд (Гончар, Таврія.., 1957, 303).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. докірливий — докі́рливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. докірливий — Докірний, дорікливий; (погляд) несхвальний, осудливий. Словник синонімів Караванського
  3. докірливий — -а, -е. Який виражає докір; сповнений або пройнятий докором. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. докірливий — ДОКІ́РЛИВИЙ (який виражає докір, сповнений докору), ДОКІ́РНИЙ рідше, ВИМО́ВНИЙ діал.; УЩИ́ПЛИВИЙ (ВЩИ́ПЛИВИЙ) (з глузуванням). Горілка неначе розв'язувала йому язик. Але тоді його розмова ставала докірливою; його слова були ущипливі (І. Словник синонімів української мови
  5. докірливий — Докірливий, -а, -е Укоризненный. Словник української мови Грінченка