1. Словник української мови в 11 томах

докірливо

ДОКІ́РЛИВО. Присл. до докі́рливий.

— А бач, украв, та не вмів сховати, — сказав докірливо Балабуха (Н.-Лев., III, 1956, 27);

Учитель докірливо похитав головою (Ю. Янов., II, 1954, 117).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. докірливо — докі́рливо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. докірливо — [доук’ірлиево] присл. Орфоепічний словник української мови
  3. докірливо — Присл. до докірливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. докірливо — Докірливо нар. Укоризненно. Словник української мови Грінченка