Значення в інших словниках
-
доручення —
Припорука, припоручення; (на письмі) довіреність.
Словник синонімів Караванського
-
доручення —
[доуручеин':а] -н':а, р. мн. -еин'
Орфоепічний словник української мови
-
доручення —
-я, с. 1》 Дія за знач. доручати, доручити. || Справа, доручена кому-небудь; завдання. 2》 Документ, що дає кому-небудь право діяти від імені особи, яка видала цей документ; довіреність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
доручення —
дору́чення: ◊ організаційні дору́чення → організаційний
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
доручення —
ЗАВДА́ННЯ (справа, доручена комусь для виконання), НАРЯ́Д, ЗАГА́ДУВАННЯ, ЗАДА́ЧА розм. рідше, ЗА́ГАД розм. рідко, ЗА́ГАДКА розм. рідко; ДОРУ́ЧЕННЯ (більш конкретне завдання).
Словник синонімів української мови
-
доручення —
Дору́чення, -ння; -чення, -чень і -ченнів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
доручення —
ДОРУ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. доруча́ти, доручи́ти. Безбородько вибрався до лікарні нібито екстрено відвідати одного важкохворого, який з доручення директора знаходився під його особистим наглядом (Вільде, Сестри..
Словник української мови в 11 томах
-
доручення —
рос. поручение 1. Двостороння угода про право здійснення майнових операцій, за якою одна сторона — власник майна (поручитель) надає право іншій стороні (повірителю) виконати певні господарські чи фінансові операції від імені доручителя і його коштом.
Eкономічна енциклопедія
-
доручення —
Доручення, -ня с. Порученіе.
Словник української мови Грінченка