дорікати —
-аю, -аєш, недок., доректи, -ечу, -ечеш; мин. ч. дорік, дорекла, дорекло; док., неперех., кому, розм., рідко перех. і без додатка. 1》 Виражати своє невдоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь. 2》 чим. Ставити що-небудь у докір комусь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дорікати —
Дорікає горщик чавунові, що чорт аж гульк — і сам у сажі. Жарт про брудний посуд.
Приповідки або українсько-народня філософія
дорікати —
ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ...
Словник синонімів української мови
дорікати —
Доріка́ти, -ка́ю, -ка́єш кому; див. доректи́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дорікати —
ДОРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОРЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. дорі́к, дорекла́, ло́; док., неперех., кому, розм., рідко перех. і без додатка. 1. Виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь.
Словник української мови в 11 томах
дорікати —
Дорікати, -каю, -єш, одн. в. дорікнути, -ну, -неш сов. в. дорікти, -речу, -чеш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. З світу Божого жене, дорікає, що я батькова дочка. МВ. І. 123. Дорік парубок гірко. Федьк. Мені за вас люде дорікають. Мнж. 104.
Словник української мови Грінченка