досадувати —
досада бере (взяла) [за серце] кого; (шкодуючи за втраченим) лікті [собі] кусати (гризти). Миколу взяла досада, що мати хвалить Варку, а не ту дівчину, що недавно брала воду в березі (Нечуй-Левицький, 3, 1956, с. 39); [Хома:] Ага!...
Словник фразеологічних синонімів
досадувати —
-ую, -уєш, недок. Почувати досаду.
Великий тлумачний словник сучасної мови
досадувати —
див. досаждати
Словник чужослів Павло Штепа
досадувати —
див. журитися; сердитися
Словник синонімів Вусика
досадувати —
ШКОДУВА́ТИ за чим, про (за) що, із спол. щ о (переживати через щось непоправне, втрачене, загублене), ЖАЛКУВА́ТИ, ЖА́ЛУВАТИ, ЖАЛІ́ТИ, УБОЛІВА́ТИ (ВБОЛІВА́ТИ), ДОСА́ДУВАТИ на що; КА́ЯТИСЯ в чому, РОЗКА́ЮВАТИСЯ в чому (у зробленому, вчиненому). — Док.
Словник синонімів української мови
досадувати —
ДОСА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. Почувати досаду. Думав-думав Антосьо та й почав досадувати, що не вміє танцювать (Свидн., Люборацькі, 1955, 141); Костя всі ці дні нудився, бідкавсь, досадував і, власне, зовсім не малював (Коз., Сальвія, 1959, 37).
Словник української мови в 11 томах