досадувати
досада бере (взяла) [за серце] кого; (шкодуючи за втраченим) лікті [собі] кусати (гризти).
Миколу взяла досада, що мати хвалить Варку, а не ту дівчину, що недавно брала воду в березі (Нечуй-Левицький, 3, 1956, с. 39); [Хома:] Ага! Досада взяла за серце… (Карпенко-Карий, 2, 1960, с. 196); Катря йому [Павлові] законна дружина… Хай шаленіє Соломія та кусає собі лікті (Кучер, Трудна любов, 1960, с. 319).
Словник фразеологічних синонімів