дощенту —
Доще́нту, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дощенту —
ДОЩЕ́НТУ, присл. Повністю все, все без залишку. Вони поїли все дощенту, висмоктали кісточки, висьорбали юшку і.. вилизали навіть миску (Коцюб., II, 1955, 23); Фашистський ешелон з танками знищили [партизани] дощенту! (Мокр., Сто..
Словник української мови в 11 томах