дощенту

доще́нту

присл.

Повністю все, все без залишку.

|| Про найбільшу міру, ступінь чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. дощенту — доще́нту прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. дощенту — див. ДО НОГИ.  Словник синонімів Караванського
3. дощенту — див. зовсім  Словник синонімів Вусика
4. дощенту — ЦІЛКО́М присл. (до кінця; повною мірою), ПО́ВНІСТЮ, АБСОЛЮ́ТНО, ЗО́ВСІМ, ЦІЛКОВИ́ТО, ОСТАТО́ЧНО, СПОВНА́, ТО́ЧНО, ПО́СПІЛЬ, ПРИ́ТЬМОМ розм., ГЕТЬ розм., ГЕТЬ-ЧИ́СТО розм., КРУГО́М розм., НА́СКРІЗЬ розм.; ЗГО́ЛА́ діал.; ДОЩЕ́НТУ, ДОТЛА́, ДО́ЧИ́СТА розм.  Словник синонімів української мови
5. дощенту — Доще́нту, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. дощенту — ДОЩЕ́НТУ, присл. Повністю все, все без залишку. Вони поїли все дощенту, висмоктали кісточки, висьорбали юшку і.. вилизали навіть миску (Коцюб., II, 1955, 23); Фашистський ешелон з танками знищили [партизани] дощенту! (Мокр., Сто..  Словник української мови в 11 томах