дружко —
-а, ч. Одружений чоловік, який на запрошення родичів жениха є головним розпорядником весільного обряду.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дружко —
ДРУЖКО́, а́, ч. Одружений чоловік, який на запрошення родичів жениха є головним розпорядником весільного обряду. Наум, бачивши, що вже усе готово, став одбирати людей: кого дружком,.. кого у старости, жінок у свашки (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах
дружко —
Дружко, -ка м. Приглашенный родителями жениха женатый мужчина; онъ распоряжается свадьбой. МУЕ. ІІІ. 93. Сим. 11. КС. 1883. II. 380. На тарілку положать рушник і дадуть дружкові, піддружому і старостам. Мет. 190.
Словник української мови Грінченка