Орфографічний словник української мови

дубчак

дубча́к

іменник чоловічого роду

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. дубчак — -а, ч., розм. Молодий дуб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дубчак — див. палиця  Словник синонімів Вусика
  3. дубчак — ДУБЧА́К, а́, ч., розм. Молодий дуб. Оверко відчув — молодецька сила залягла йому в грудях,.. так що йому дурниця зігнути молодого дубчака (Горд., Діти.., 1937, 113); *У порівн. Парубки, як молоді дубчаки, пишні й горді — йдуть повз пана й шапки не здіймають (Коцюб., І, 1955, 255).  Словник української мови в 11 томах
  4. дубчак — Дубчак, -ка м. = дубець 1. Бив мене муж три рази юж з віника дубчаком. Чуб. V. 1140.  Словник української мови Грінченка