дубчак

Дубчак, -ка

м. = дубець 1. Бив мене муж три рази юж з віника дубчаком. Чуб. V. 1140.

Значення в інших словниках

1. дубчак — дубча́к іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дубчак — -а, ч., розм. Молодий дуб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дубчак — див. палиця  Словник синонімів Вусика
4. дубчак — ДУБЧА́К, а́, ч., розм. Молодий дуб. Оверко відчув — молодецька сила залягла йому в грудях,.. так що йому дурниця зігнути молодого дубчака (Горд., Діти.., 1937, 113); *У порівн. Парубки, як молоді дубчаки, пишні й горді — йдуть повз пана й шапки не здіймають (Коцюб., І, 1955, 255).  Словник української мови в 11 томах