Значення в інших словниках
-
дубчак —
дубча́к іменник чоловічого роду розм.
Орфографічний словник української мови
-
дубчак —
-а, ч., розм. Молодий дуб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дубчак —
ДУБЧА́К, а́, ч., розм. Молодий дуб. Оверко відчув — молодецька сила залягла йому в грудях,.. так що йому дурниця зігнути молодого дубчака (Горд., Діти.., 1937, 113); *У порівн. Парубки, як молоді дубчаки, пишні й горді — йдуть повз пана й шапки не здіймають (Коцюб., І, 1955, 255).
Словник української мови в 11 томах
-
дубчак —
Дубчак, -ка м. = дубець 1. Бив мене муж три рази юж з віника дубчаком. Чуб. V. 1140.
Словник української мови Грінченка