дудник —
-а, ч. Те саме, що дударик.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дудник —
ДУ́ДНИК², а, ч. Трав'яниста рослина родини зонтичних із дудчастим стеблом, перистим листям, зеленувато-білими квітками, зібраними у зонтики; дягель. Поодаль стояла хатка без вікон, двері дудником заросли (Є.
Словник української мови у 20 томах
дудник —
ДУДА́Р (той, хто грає на дудці, сопілці), ДУ́ДНИК, СОПІЛКА́Р, ДУДА́РИК розм., ДУ́ДЛИК діал. Дудар вигравав на сопілці третяка (П. Панч); За три копи жолудики продала, а за копу дудника наняла (пісня)...
Словник синонімів української мови
дудник —
ДУ́ДНИК, а, ч. Те саме, що дуда́рик. Заграй мені, дуднику, На дуду, Нехай своє лишенько Забуду (Шевч., II, 1953, 144).
Словник української мови в 11 томах