дудник

ДУ́ДНИК, а, ч. Те саме, що дуда́рик.

Заграй мені, дуднику, На дуду, Нехай своє лишенько Забуду (Шевч., II, 1953, 144).

Значення в інших словниках

1. дудник — ду́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дудник — -а, ч. Те саме, що дударик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дудник — ДУ́ДНИК², а, ч. Трав'яниста рослина родини зонтичних із дудчастим стеблом, перистим листям, зеленувато-білими квітками, зібраними у зонтики; дягель. Поодаль стояла хатка без вікон, двері дудником заросли (Є.  Словник української мови у 20 томах
4. дудник — ДУДА́Р (той, хто грає на дудці, сопілці), ДУ́ДНИК, СОПІЛКА́Р, ДУДА́РИК розм., ДУ́ДЛИК діал. Дудар вигравав на сопілці третяка (П. Панч); За три копи жолудики продала, а за копу дудника наняла (пісня)...  Словник синонімів української мови