дудніння

ДУДНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. дудні́ти і звуки, утворювані цією дією.

Як тільки з далекого кута села.. розлягалось його [бубна] глухе дудніння, вона вискакувала надвір, прислухалась, намагалась вгадати, в чийому дворі справляють весілля (Коцюб., II, 1955, 30);

Ще досить пройшов Василько понад потоком, поки почув дудніння дерева, яке спускали з гори (Турч., Зорі… 1950, 317).

Значення в інших словниках

1. дудніння — дудні́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. дудніння — -я, с. Дія за знач. дудніти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дудніння — ГУДІ́ННЯ (чого і без додатка — сукупність багатьох низьких протяжних звуків), ГУЛ, ГУК, ГУГОТІ́ННЯ, ГУ́ГІТ, ГУД, СТУГОНІ́ННЯ, СТУ́ГІН, ДУДНІ́ННЯ (глухе); РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВІТ діал. (сильне); ПЕРЕГУ́Д (нерівномірне).  Словник синонімів української мови