дудоніти —
ДУДОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. Підсил. до дудні́ти. Десь і сьогодні біля Вербки дудоніли кулемети, і коні без вершників забігали аж в берегівські ліси (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 253); Чиїсь кроки дудонять у другому кінці коридора (Вільде, Повнол. діти, 1960, 196)
Словник української мови в 11 томах