дудочка —
-и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до дудка 1), 2), 4). 2》 Згорток чого-небудь у вигляді трубки. 3》 Український сюжетний танець, що виконується в швидкому темпі. || Мелодія, під яку виконується цей танець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дудочка —
танцюва́ти / затанцюва́ти (потанцюва́ти) під ду́дку чию, кого. Беззаперечно виконувати чиї-небудь бажання, підкорятися комусь у всьому. А незабаром почав (Юрко) верховодити всіма парубками в селі; всі вони танцювали під його дудку (П.
Фразеологічний словник української мови
дудочка —
ДУ́ДОЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до ду́дка 1, 2, 4. Вийшла дівчинка Марійка, Дудочку дістала Та й заграла коломийки — Аж весело стало! (Мур., Широка дорога, 1950, 70); Іван показав йому свої ходаки, вузькі дудочки полотняних штанів (Чорн., Визвол.
Словник української мови в 11 томах
дудочка —
Дудочка, -ки ж. ум. отъ дудка. 1) Маленькая свирѣль. Вийди, Грицю, на улицю і ти, коваленку, заграй мені у дудочку стиха помаленьку. Чуб. ІІІ. 125. вони всі в одну дудочку грають. Всѣ однимъ заняты, всѣ одинаковы. Грин. І. 233. 2) Трубочка.
Словник української мови Грінченка