діалектик

діале́ктик

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. діалектик — -а, ч. 1》 Послідовник діалектичної філософії, який керується діалектичним методом. 2》 заст. Особа, яка володіє діалектикою (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. діалектик — ДІАЛЕ́КТИК, а, ч. 1. Послідовник діалектичної філософії, який керується діалектичним методом. Професор був людина ясного світогляду, діалектик і матеріаліст (Смолич, Розм. з чит., 1953, 40). 2. заст. Особа, яка володіє діалектикою (у 3 знач.).  Словник української мови в 11 томах