1. Орфографічний словник української мови

діалектик

діале́ктик

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. діалектик — -а, ч. 1》 Послідовник діалектичної філософії, який керується діалектичним методом. 2》 заст. Особа, яка володіє діалектикою (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. діалектик — ДІАЛЕ́КТИК, а, ч. 1. Послідовник діалектичної філософії, який керується діалектичним методом. Професор був людина ясного світогляду, діалектик і матеріаліст (Смолич, Розм. з чит., 1953, 40). 2. заст. Особа, яка володіє діалектикою (у 3 знач.). Словник української мови в 11 томах