діалектик
діале́ктик
-а, ч.
1》 Послідовник діалектичної філософії, який керується діалектичним методом.
2》 заст. Особа, яка володіє діалектикою (у 3 знач.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- діалектик — діале́ктик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- діалектик — ДІАЛЕ́КТИК, а, ч. 1. Послідовник діалектичної філософії, який керується діалектичним методом. Професор був людина ясного світогляду, діалектик і матеріаліст (Смолич, Розм. з чит., 1953, 40). 2. заст. Особа, яка володіє діалектикою (у 3 знач.). Словник української мови в 11 томах