діалектик

ДІАЛЕ́КТИК, а, ч.

1. Послідовник діалектичної філософії, який керується діалектичним методом.

Професор був людина ясного світогляду, діалектик і матеріаліст (Смолич, Розм. з чит., 1953, 40).

2. заст. Особа, яка володіє діалектикою (у 3 знач.).

— З вас хитрий діалектик! Вам виступати на теологічних диспутах, — хоч кого заженете в кут (Кол., Терен.., 1959, 100).