діатез

діате́з

іменник чоловічого роду

Значення в інших словниках

1. діатез — -у, ч. Схильність організму до деяких захворювань. Геморагічний діатез — стан організму, що характеризується підвищеною кровоточивістю. Невропатичний діатез — діатез, що характеризується підвищеною емоційністю та збудливістю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. діатез — діате́з (від грец. διάβεσις – схильність) індивідуальна особливість організму людини (а також тварин), що проявляється в його схильності до деяких захворювань.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. діатез — ДІАТЕ́З, у, ч. Схильність організму до деяких захворювань. Люди з діатезом можуть захворіти на певну хворобу під впливом найменших зовнішніх впливів (Курс патології, 1956, 64).  Словник української мови в 11 томах