діатез

діате́з

-у, ч.

Схильність організму до деяких захворювань.

Геморагічний діатез — стан організму, що характеризується підвищеною кровоточивістю.

Невропатичний діатез — діатез, що характеризується підвищеною емоційністю та збудливістю.

Тромбофілічний діатез — діатез, що характеризується підвищеним зсіданням крові.

Значення в інших словниках

1. діатез — діате́з іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. діатез — діате́з (від грец. διάβεσις – схильність) індивідуальна особливість організму людини (а також тварин), що проявляється в його схильності до деяких захворювань.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. діатез — ДІАТЕ́З, у, ч. Схильність організму до деяких захворювань. Люди з діатезом можуть захворіти на певну хворобу під впливом найменших зовнішніх впливів (Курс патології, 1956, 64).  Словник української мови в 11 томах