елюювання — Орфографічний словник української мови

елюювання — -я, с. Видалення речовин з хроматографічної колони відповідним розчинником. Великий тлумачний словник сучасної мови
елюювання — ЕЛЮЮВА́ННЯ, я, с., хім. Дія за знач. елююва́ти. Час і порядок елюювання катіонів і аніонів визначається їх зарядом і розміром гідратованого іона (з наук. літ.); Елюювання використовують у технологіях збагачення тонкодисперсного золота (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
елюювання — елююва́ння, елю́ція (від лат. eluo – вимиваю) витягання речовин з хроматографічної колони (див. хроматографія) відповідним розчинником (елюентом). Словник іншомовних слів Мельничука