елюювання

елююва́ння

-я, с.

Видалення речовин з хроматографічної колони відповідним розчинником.

Значення в інших словниках

1. елюювання — елююва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. елюювання — ЕЛЮЮВА́ННЯ, я, с., хім. Дія за знач. елююва́ти. Час і порядок елюювання катіонів і аніонів визначається їх зарядом і розміром гідратованого іона (з наук. літ.); Елюювання використовують у технологіях збагачення тонкодисперсного золота (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. елюювання — елююва́ння, елю́ція (від лат. eluo – вимиваю) витягання речовин з хроматографічної колони (див. хроматографія) відповідним розчинником (елюентом).  Словник іншомовних слів Мельничука