Значення в інших словниках
-
епітет —
(гр. epiteton — прикладка) троп, обpазне означення, пеpеважно метафоpичного хаpактеpу: щасливі береги, демон огнеокий, весна — царівна, слова ніжносяйні, медові уста (О. Олесь).
Словник стилістичних термінів
-
епітет —
(до чого) означення, характеристика; (образливий) у. докладка, прикладка.
Словник синонімів Караванського
-
епітет —
[еип’ітеит] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў
Орфоепічний словник української мови
-
епітет —
-а, ч. Художнє означення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість явища, предмета, поняття, дії. || Слово або вираз, яким називають, характеризують кого-, що-небудь, перев. з негативного боку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
епітет —
Прикладка
Словник чужослів Павло Штепа
-
епітет —
• епітет (грец. επίθετον — додаток) - образне означення, влучна характеристика особи, предмета або явища, яка підкреслює їх суттєву ознаку, дає ідейно-емоційну оцінку. Термін з'явився в античні часи і спочатку охоплював два поняття: означення (Е.
Українська літературна енциклопедія
-
епітет —
епі́тет (від грец. έπίθετον – прикладка, прізвисько) художнє означення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість явища, предмета, поняття, дії. Один з основних тропів мови.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
епітет —
Художнє означення, що виділяє в зображуваному якусь характерну рису чи ознаку, індивідуалізує та викликає певне ставлення до нього.
Універсальний словник-енциклопедія
-
епітет —
Епі́тет, -та; епі́тети, -тів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
епітет —
ЕПІ́ТЕТ, а, ч. Художнє означення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість явища, предмета, поняття, дії. Образні засоби твору ["Платон Кречет"] — метафори і епітети — надають мові Ліди ліричного відтінку і допомагають передати її настрій (Укр.
Словник української мови в 11 томах