епітет
епі́тет
• епітет
(грец. επίθετον — додаток)
- образне означення, влучна характеристика особи, предмета або явища, яка підкреслює їх суттєву ознаку, дає ідейно-емоційну оцінку. Термін з'явився в античні часи і спочатку охоплював два поняття: означення (Е. необхідний) і власне Е. (Е. прикрашальний). Тепер термін зберіг лише друге з цих значень, що збагатилося розумінням Е. як змістового, образотворчого явища, а не тільки декоративно-прикрашального засобу.
Розрізняють Е. логічні, які вказують на заг. ознаки (солодкий сік), і Е.-тропи, що мають переносне значення (солодкий голос). Проте поділ цей умовний, оскільки в худож. контексті всяке логічне означення може стати образним. У нар. поетичній творчості переважно вживаються постійні Е.-означення, які незмінно поєднуються з тим чи іншим словом (коник вороненький, вітер буйний). Є Е., які, виділяючи певну ознаку, переносять на предмет нову якість, — т. з. метафоричні Е. ("І небо невмите, і заспані хвилі", "зелені серцем"). Відомі Е. гіперболічні ("огненне море"), Е.-літоти ("Ой ти, дівчино, з горі х а з є р н я"), оксюморонні ("чорна райдуга"), іронічні ("отам-то милостиві ми"). Найчастіше Е. виступають прикметники ("жоржини сумні"), але можуть бути й іменники ("я — краплина в океані"), прислівники і дієприслівники, звороти з ними ("Гей, дзвін гуде — / Іздалеку... / Над нивами-приливами, / Купаючи мене, мов ластівку. / Я йду, іду — Зворушений. / Когось все жду — / Співаючи"). З розвитком поетич. мислення з'являються нові форми творення Е.: напр., Е. стають присвійні прикметники-неологізми (Київ — "арсенальний, софійний мій та й комп'ютерний відтепер!"), прикметники, що означають по батькові ("Хата Стріхівна"), словесні новотвори — поєднання Е. і означуваного ним слова ("сонцетанець", "бабусонечко", "доларозвірі". ■ Літ.: Томашевский Б. В. Стилистика и стихосложение. Л., 1959; Жирмунский В. М. К вопросу об эпитете. В кн.: Жирмунский В. М. Теория литературы. Поэтика. Стилистика. Избранные труды. Л., 1977; Горбачевич К. С., Хабло Е. П. Словарь эпитетов русского литературного языка. Л., 1979; Лободанов А. П. К исторической теории эпитета (античность и средневековье). "Известия АН СССР", 1984, т. 43, № 3.К. П. Фролова.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)