Значення в інших словниках
-
жура —
Жура (21, 426), нуда (21, 426), туск (21, 429) – “жаль, смуток, нудьга”;
Словник з творів Івана Франка
-
жура —
див. сум
Словник синонімів Вусика
-
жура —
-и, ж., діал. Журба.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
жура —
СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯ книжн., ЗАЖУ́РА поет., СУХО́ТА фольк., ЖУРБО́ТА розм., МІНО́Р розм.
Словник синонімів української мови
-
жура —
Жура́, -ри́, -рі́, -ро́ю = журба́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
жура —
ЖУРА́, и́, ж., діал. Журба. Купа дров і жура — Що з них двох тяжче є? В дровах труп лиш згора, А в журі все життя (Фр., XI, 1952, 78); Ой, є в мене три жури Та й на моїй голові (Укр.. лір. пісні, 1958, 404); Спати не буду, бо маю журу (Стеф., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
-
жура —
Жура, -ри м. = джура. Сідлай, журо, коня вороного, а під мене гнідого старого. Мет. 403. --------------- Жура, -ри ж. = журба. Мамі на журу взяли сина у москалі. Камен. у. Мислять люде, що я не журуся, а я таку журу маю — лиш не подаюся. Гол. II. 759. ум. журка. Вх. Зн. 17.
Словник української мови Грінченка