Значення в інших словниках
-
забурчати —
-чу, -чиш, док., розм. Почати бурчати; обізватися бурчанням. || безос.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
забурчати —
ЗАБУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм. Почати бурчати; обізватися бурчанням. — Отак завжди. Вип’є та й лізе межи очі! — сердито забурчав Василь (Мирний, IV, 1955, 147); По кутках заворушились і забурчали розбуркані пасажири (Вас., І, 1959, 357); *Образно.
Словник української мови в 11 томах
-
забурчати —
Забурча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Заворчать, заурчать. Уже старий забурчав — сердиться. 2) Зашумѣть, зажурчать. По хвилі весельця гули. Пливуть — аж вітри забурчали. Котл. Ен. IV. 8. В рівчаки струмочок забурчав. МВ. (О. 1862. І. 71).
Словник української мови Грінченка