забурчати
Забурча́ти, -чу́, -чи́ш
гл. Заворчать, заурчать. Уже старий забурчав — сердиться.
2) Зашумѣть, зажурчать. По хвилі весельця гули. Пливуть — аж вітри забурчали. Котл. Ен. IV. 8. В рівчаки струмочок забурчав. МВ. (О. 1862. І. 71).
Словник української мови Грінченка