завити —
Зави́ти. Зав’язати, обгорнути. ● Завити голову - віддати заміж. — Парасинко, душко, як Бог дасть, то зав’ємо твою головку рушником сеї вже зими! (Коб., Земля, 228) // порівн. пол. zawić, заст.
Українська літературна мова на Буковині
завити —
I [завитие] -ийу, -ийеиш (заскиглити) II [завитие] -вйу, -вйеш, -вйеимо, -вйеите; мин. -иў, -виела (закрутити, заплести)
Орфоепічний словник української мови
завити —
I -ию, -иєш, док. 1》 Почати вити, завивати (про собак, вовків та деяких інших тварин). 2》 перен. Почати утворювати звуки, подібні до виття (про явища природи). || Почати утворювати довгі протяжні звуки (про механізми, машини і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
завити —
Ию, -иєш, док. Заспівати.
Словник сучасного українського сленгу
завити —
зави́ти во́вком. Впасти у відчай. — Місяць у казенці та на цегляних ребрах спати, — тут, діду, чоловік вовком завиє (І. Франко).
Фразеологічний словник української мови
завити —
I. ЗАВИВА́ТИ (волосся, вуса), ЗАКРУ́ЧУВАТИ, КРУТИ́ТИ, ПІДКРУ́ЧУВАТИ, ПОВИВА́ТИ розм.; КУЧЕРЯ́ВИТИ (утворюючи кучері); ПЛОЇТИ (укладаючи щипцями волосся паралельними хвилястими лініями). — Док.: зави́ти, закрути́ти, підкрути́ти, пови́ти, закучеря́вити.
Словник синонімів української мови
завити —
ЗАВИ́ТИ¹, и́ю, и́єш, док. 1. Почати вити, завивати (про собак, вовків та деяких інших тварин). Вогні згасли й одночасно, десь недалеко в комишах, жалібно завив голодний вовк (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
завити —
I. Завити, -ся см. і. завивати, -ся. --------------- II. Завити см. ii. завивати.
Словник української мови Грінченка