завійниця —
ЗАВІ́ЙНИЦЯ¹, і, ж, розм., рідко. Те саме, що заві́йна. Бодай тебе взяла завійниця! (Номис, 1864, № 3724). ЗАВІ́ЙНИЦЯ², і, ж., діал. Завірюха. Вночі налетіла завійниця. З гуком, свистом переносила-пересипала снігові замети (Кач., II, 1958, 483).
Словник української мови в 11 томах
завійниця —
Завійниця, -ці ж. = завійна 1. Бодай тебе взяла завійниця! Ном. № 3724. Троянські плакси тут ридали, як на завійницю кричали. Котл. Ен. VI. 43.
Словник української мови Грінченка