завійниця
ЗАВІ́ЙНИЦЯ¹, і, ж, розм., рідко. Те саме, що заві́йна.
Бодай тебе взяла завійниця! (Номис, 1864, № 3724).
ЗАВІ́ЙНИЦЯ², і, ж., діал. Завірюха.
Вночі налетіла завійниця. З гуком, свистом переносила-пересипала снігові замети (Кач., II, 1958, 483).
Словник української мови (СУМ-11)