законотворчість

законотво́рчість

іменник жіночого роду

Значення в інших словниках

1. законотворчість — [законотворч'іс'т'] -чос'т'і, ор. -ч'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
2. законотворчість — -чості, ж. Підготовка і прийняття законів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. законотворчість — ЗАКОНОТВО́РЧІСТЬ, чості, ж. Діяльність, спрямована на створення законів. Людина, вперше обрана до парламенту, це ще не професіонал. Їй ще треба набратися досвіду, зокрема в законотворчості (з газ.).  Словник української мови у 20 томах