зальотник —
ЗАЛЬО́ТНИК, а, ч. Чоловік, що любить залицятися до жінок, волочитися за ними. — Там їх, зальотників, біля неї [удови] такого, що за день не перевішаєш (Вовчок, І, 1955, 217); Ничипора знали у війську як завзятого й щасливого зальотника (Ле, Наливайко, 1957, 81).
Словник української мови в 11 томах
зальотник —
Зальо́тник, -ка м. Ухаживатель.
Словник української мови Грінченка