зальотник
ЗАЛЬО́ТНИК, а, ч. Чоловік, що любить залицятися до жінок, волочитися за ними.
— Там їх, зальотників, біля неї [удови] такого, що за день не перевішаєш (Вовчок, І, 1955, 217);
Ничипора знали у війську як завзятого й щасливого зальотника (Ле, Наливайко, 1957, 81).
Словник української мови (СУМ-11)