запальник

запа́льник

іменник чоловічого роду

Значення в інших словниках

1. запальник — I зап`альник-а, ч., гірн. Робітник, який підпалює запали (див. запал I). II запальн`ик-а, ч., тех. Пристрій для здійснення спалаху вибухової речовини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. запальник — ЗАПА́ЛЬНИК, а, ч. 1. гірн. Робітник, який підпалює запали ( див. запа́л¹). Він був запальником, або, як його звали жартома, «богом динаміту й амоніту» (Собко, Нам спокій.., 1959, 93). 2. техн. Пристрій для здійснення спалаху вибухової речовини.  Словник української мови в 11 томах