запальник

ЗАПА́ЛЬНИК, а, ч.

1. гірн. Робітник, який підпалює запали ( див. запа́л¹).

Він був запальником, або, як його звали жартома, «богом динаміту й амоніту» (Собко, Нам спокій.., 1959, 93).

2. техн. Пристрій для здійснення спалаху вибухової речовини.

Задорожний першим скинув свою ношу. Тол, запальники, бікфордів шнур (Петльов., Хотинці, 1949, 23);

Кілька спеціальних комісій підривників, військових саперів доскіпувалися серед будівельників, ..скільки закладено вибухівки, які і хто ставив запальники (Ле, Міжгір’я, 1953, 182).

Значення в інших словниках

1. запальник — запа́льник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. запальник — I зап`альник-а, ч., гірн. Робітник, який підпалює запали (див. запал I). II запальн`ик-а, ч., тех. Пристрій для здійснення спалаху вибухової речовини.  Великий тлумачний словник сучасної мови